🕯️ 24 лютого - 4 роки незламності України
Чотири роки тому ми прокинулися від вибухів.
Світ у ту мить зупинився - і водночас почалася наша боротьба.
Ми втратили дім і спокій.
Ми пережили окупацію, страх, розлуку з рідними, біль втрат.
Але ми не втратили головного - віру і гідність.
Особливий біль - це доля наших людей у полоні.
Ворог забирав не лише військових, а й мирних жителів.
Ми радіємо кожному, хто повернувся додому.
Та багато наших Захисників і сьогодні залишаються в неволі.
Є ті, кого ми шукаємо - зниклі безвісти.
Щодня хтось живе між надією і страхом.
Чекає дзвінка. Звістки. Обіймів.
Ми не забуваємо.
Ми чекаємо.
Ми боремося за кожного.
Сьогодні ми схиляємо голови перед усіма, хто віддав життя за Україну.
Перед тими, завдяки кому ми маємо шанс жити, любити, ростити дітей і вірити в майбутнє.
Попри все - Україна стоїть.
Стоїть наша громада.
Стоїть наш народ.
Ми допомагаємо військовим, підтримуємо одне одного і тримаємося разом - бо разом ми сильніші за будь-яку темряву.
Я вірю: прийде день, коли всі наші люди повернуться додому, коли на українській землі запанує мир, і ми знову будемо жити без сирен і страху.
Вічна пам’ять полеглим.
Честь і слава нашим Захисникам.
Слава Україні!
Тетяна Дукова
начальник Софіївської сільської військової адміністрації
