Їхні імена не зникнуть у тиші: Україна вшановує полеглих у полоні
Сьогодні - День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі за тими, хто не повернувся з полону живим: за нашими Захисниками й Захисницями, добровольцями, волонтерами, медиками, журналістами й усіма цивільними, яких закатували, стратили або які загинули у неволі.
Вони віддали найдорожче - своє життя - не на полі бою, а в умовах, де не було жодного шансу на опір. Ми не маємо права дозволити, щоб їхні імена зникли в тиші.
Та цей день, на жаль, - не лише про минуле. Тисячі українських військових і цивільних досі залишаються у полоні. Вони переживають справжнє пекло: катування, моральний і фізичний тиск, нелюдські умови утримання. Кожен день у неволі - це нове випробування, яке триває просто зараз. Вони живі. Вони чекають. І ми мусимо боротися за кожного з них.
Ми не маємо права звикати до полону як до чогось буденного. Повернення наших людей додому - це обов’язок держави, спільна справа суспільства і моральне зобов’язання кожного.
Цей біль - особливий. Це біль очікування, невідомості, несправедливості. Але разом з ним - і сила. Сила правди, пам’яті й боротьби. Ми маємо говорити про це. Ми маємо добиватися справедливості. Ми маємо берегти кожну історію. Це наш обов’язок - пам’ятати кожного, хто пройшов через пекло катівень, хто не дочекався звільнення, хто залишився навічно у темних підвалах ворожих тюрем.
Вічна пам’ять полеглим у полоні. Їхні імена - у наших серцях. Їхні очі - в нашій совісті. Їхня жертва - у нашій боротьбі.
Слава Україні!
